Септик є оптимальним рішенням проблеми з каналізацією для дачі та заміського будинку, де немає можливості підключення до централізованих систем. Однак, щоб він працював належним чином і був ефективним, необхідно вибрати саме такий септик, який відповідає потребам конкретного домогосподарства. У статті розглянемо, які види септиків існують, чим вони відрізняються та на що слід звертати увагу під час вибору.

Які види септиків існують?

Перш за все, септик — це НЕ вигрібна яма. Функція вигрібної ями — виключно збір та накопичення відходів. Це найпростіший резервуар, як правило, без дна, експлуатувати який можна лише за допомогою відкачування. Послуги асенізатора потрібні часто, на ділянці відчувається неприємний запах, а ризик забруднити ґрунт і ґрунтові води досить високий – це серйозні мінуси такого рішення.

Септик — це ціла інженерна система, де стоки не просто накопичуються, а очищуються бактеріями й виводяться у ґрунт із мінімальним ризиком забруднення. При цьому септик експлуатується, умовно кажучи, без відкачування — асенізаторська машина знадобиться вам у середньому раз на рік.

Іншими словами, вигрібна яма — це найпростіший варіант для дачі, куди ви приїжджаєте влітку на вихідні (без підключеного душу, пральної машини тощо), а для приватного будинку, в якому ви постійно проживаєте, краще облаштувати септик «під ключ».

Різноманітність септиків та принцип їхньої роботи

Залежно від конструкції, ступеня очищення стоків та особливостей обслуговування розрізняють такі види септиків:

1. Накопичувальні ємності. За принципом функціонування вони схожі на вигрібну яму, але кардинально відрізняються від неї своєю екологічністю. Це повністю герметичні резервуари, завдяки чому стоки не контактують із навколишнім середовищем. Як правило, такі септики виготовляють із пластику. Стічні води в них просто накопичуються, у міру заповнення їх відкачують асенізатори. Ці конструкції можна встановлювати незалежно від рівня ґрунтових вод, для їхньої роботи не потрібна електроенергія, однак відкачування потрібно проводити регулярно. Тому такий варіант є доцільним для дачі, де проживання є сезонним, а також для одинокої людини, тобто при мінімальній витраті води.
2. Септики-відстійники, або анаеробні. Це системи з 2–3 камерами, де передбачено механічне та біологічне очищення стоків за допомогою анаеробних бактерій. Перша камера виконує функцію відстійника: тут важкі фракції стоків осідають на дно, а легкі піднімаються й переливаються в наступну камеру для доочищення. Головні переваги таких систем — для роботи не потрібна електрика, а послуги асенізатора потрібні приблизно раз на рік або раз на кілька років (залежно від інтенсивності експлуатації). Серед недоліків — неможливість встановлення при високому рівні ґрунтових вод та на глинистому ґрунті. Ці септики підійдуть для будинку з постійним проживанням, якщо ґрунтові води розташовані низько, а також на піщаних або супіщаних ґрунтах.
3. СБО, або станції глибокого біологічного очищення. Це найефективніші каналізаційні системи для приватного сектора, вони складаються з декількох резервуарів. У першому тверді фракції осідають на дно, за допомогою жировловлювача відокремлюється жир. Далі відбувається очищення в аеротенку, після чого мул надходить у відстійник, а в останній камері здійснюється доочищення. У результаті стоки очищуються на 98–99 %, і отриману воду можна використовувати в господарстві (наприклад, для поливу городу). СБО можна встановлювати незалежно від типу ґрунту або рівня ґрунтових вод, однак такі системи дорожчі, для роботи їм потрібна електроенергія. Вони підійдуть для котеджу з постійним проживанням, якщо є можливість забезпечити їхню роботу навіть в умовах відключення електроенергії.

Окрім конструкції та принципу роботи, септики також класифікуються за матеріалами, з яких вони виготовлені:

Залізобетонні кільця	Пластик	Монолітний бетон
Серед переваг — відносна дешевизна та висока міцність. Однак тут складно забезпечити повну герметичність стиків, а для монтажу потрібна важка техніка (відповідно, на ділянці має бути місце для її під’їзду).	Готові резервуари, легкі та повністю герметичні — це найпопулярніший варіант на сьогодні. Їм не загрожує корозія, а термін експлуатації на практиці перевищує 50 років. Монтаж нескладний, але в деяких випадках необхідне кріплення до бетонної плити.	У цьому випадку викопують котлован, встановлюють опалубку та заливають монолітний «колодязь». Це досить міцний, але дуже трудомісткий варіант, тому він не надто поширений.

На що слід звернути увагу під час вибору септика?

Перш за все, поміркуйте, яка саме система вам підходить, а також з якого матеріалу має бути виготовлений септик. Крім того, велике значення мають такі параметри:

• Об’єм септика. Нормативне споживання води однією людиною становить 200 л на добу; під час розрахунків необхідно передбачити запас на три доби. У результаті отримуємо таку формулу:

V = кількість осіб * 200 л * 3

Якщо в родині 3 особи, мінімальний об’єм септика повинен становити:

3 * 200 * 3 = 2,7 м3.

• Сезонність проживання. Якщо ви постійно мешкаєте в будинку, варто розглянути СБО — вони дорогі, але максимально ефективні; також підійде септик-відстійник достатнього об’єму. Якщо це дача, встановлювати станції немає сенсу — без регулярного використання бактерії загинуть. У цьому випадку оптимальним варіантом стане накопичувальна ємність або класичний септик-відстійник.
• Ситуація з електроенергією. Якщо ви оберете систему, яка потребує постійного підключення до електромережі, заздалегідь подбайте про резервне живлення на випадок відключення. Якщо такої можливості немає, краще розглянути енергонезалежні септики.
• Матеріал і конструкція корпусу. Ми вже зазначали, що найпрактичніший і найдовговічніший варіант — пластик. Однак і пластикові септики бувають різними — з ребрами жорсткості та без них. Перші особливо актуальні в разі пучинистих ґрунтів і високого рівня ґрунтових вод.
• Складність та вартість обслуговування. Класичний септик потрібно відкачувати асенізаційною машиною 1–2 рази на рік — для цього потрібен під’їзд. Для СБО це не потрібно — відкачування можна здійснювати вбудованим насосом раз на півроку-рік, а мул може слугувати добривом. Однак пам’ятайте, що мембрани компресора потрібно міняти раз на 2–3 роки.

Найпоширеніша помилка — у розрахунках об’єму. Намагаючись заощадити, люди часто купують септик мінімально допустимого об’єму, однак при збільшенні споживання води (наприклад, коли приїжджають гості) система перевантажується, що спричиняє сильний неприємний запах. Тому необхідний запас приблизно у 20–30 %. Ще один нюанс – встановлення бетонних кілець замість пластикових. Цей варіант особливо поганий для низин, оскільки надійно герметизувати їх і не допустити контакту з ґрунтовими водами майже неможливо.

Вибір залежно від типу ґрунтів

Основними факторами вибору септиків є ґрунт і рівень ґрунтових вод. У Київській області можна виділити три основні зони, умови в яких значно відрізняються, що впливає на вибір оптимального варіанту каналізації.

Зона	Полісся, північ області	Південь та південний захід області	Лівобережжя
Переважні ґрунти	Торфовища, піщані ґрунти, супіски	Чернозем, глина, суглинок	Піщані, супіски, суглинки
Особливості	Пісок на рівнинах добре вбирає воду, але в заплавах річок рівень ґрунтових вод дуже високий	Рівень ґрунтових вод зазвичай низький (крім низин), але ці ґрунти мають погану водопроникність	Високий рівень ґрунтових вод
Оптимальна система	Для сухих ділянок — класичний септик, при високому рівні ґрунтових вод — СБО з обов’язковою фіксацією резервуара до бетонної плити	СБО, оскільки звичайні дренажні колодязі швидко перестануть працювати	СБО з примусовим відведенням води

Що стосується Києва, то на Лівому березі високий рівень ґрунтових вод, а на Правому переважають глини та суглинки. В обох випадках найкращим рішенням буде СБО — бетонні кільця не підійдуть.

Поради щодо обслуговування септика

Щоб автономна каналізація прослужила якомога довше й без збоїв, її необхідно правильно експлуатувати та обслуговувати. Що категорично не можна змивати в септик:

• побутову хімію, що містить хлор, моторні оливи, антибіотики та інші ліки — вони знищать корисні бактерії;
• засоби гігієни, вологі серветки, наповнювач для котячого туалету та інше подібне сміття;
• харчові відходи.

Якщо у вас класичний енергонезалежний септик, не забувайте про відкачування раз на 1–2 роки — перша камера не повинна переповнюватися мулом, інакше він переллється у другу камеру. При цьому після відкачування наповніть септик водою до робочого об’єму, особливо якщо рівень ґрунтових вод підвищився. Порожня пластикова ємність може піднятися з землі або деформуватися. Щоб мінімізувати запах і прискорити розпад твердих фракцій, раз на 1–3 місяці підсипайте анаеробні бактерії.

У випадку з СБО раз на 3–6 місяців необхідно змивати наліт зі стінок другої камери, а також промивати фільтр для великих фракцій. Раз на півроку слід відкачувати мул — це можна зробити за допомогою дренажного насоса без виклику асенізатора. Раз на рік потрібно промивати повітряний фільтр у компресорі, а раз на 2–3 роки — замінювати його гумові мембрани.

Якщо ви збираєтеся виїхати з дому на зиму, залиште систему заповненою на 70–80 %, компресор перенесіть у тепле приміщення, а в кожну камеру опустіть пластикову пляшку, заповнену піском на 50 %.

Вибір та монтаж септика від компанії Aquamen

Якщо ви облаштовуєте автономну каналізацію на ділянці, бурова компанія Aquamen готова допомогти на будь-якому етапі. Ми працюємо по всій Київській області та надаємо послуги «під ключ» — від проведення розрахунків до оформлення необхідних документів. Наші співробітники підкажуть, де найкраще розмістити септик, щоб дотриматися санітарних норм, допоможуть розрахувати його об’єм і вибрати тип. Телефонуйте або пишіть нам, щоб отримати професійну консультацію та домовитися про час візиту фахівця.